середу, 4 квітня 2012 р.

Основні засади гендерної лінгвістики


Проблеми взаємозв’язку  мовлення з гендером мовця розглядаються в рамках гендерології в цілому (О.Кісь) та гендерної лінгвістики (Д.О. Добровольський, А.В. Кириліна). Характерною рисою гендерних студій в лінгвістиці є тісний зв'язок із феміністським рухом. Іншою особливістю гендерних лінгвістичних досліджень є їхній міждисциплінарний характер, розгляд гендеру як своєрідної «інтриги, в основі якої сплітається безліч наук про людину» [3;201]:психологія та психолінгвістика (В.П. Баргунов, І.С.Кон.); соціологія та соціолінгвістика (В.Д.Бондалєтов, Т.Б. Крючкова та ін.); прагматика та комунікативна лінгвістика (Д.Кемерон, Дж. Кроутс, Р. Лакофф), а також літературознавство (В.Вулф, С.Гілберт, С.Губар) і наратологія  (С. Лансер, А.Лі, П.Метсон, К.Мецей та ін.). [3;200].
Мовна особистість, що являє собою багатогранне утворення, може бути представлена в найбільш загальному вигляді як єдність її комунікативної, когнітивної та емотивної сфер, а особливості – як відбиток її когнітивного, комунікативного та емотивного стилів. Когнітивний стиль мовної особистості розглядається як мовна специфіка відображення, обробки й оцінки інформації адресантом усного мовлення/автором художнього тексту. Під комунікативним стилем розуміється сукупність особливостей мовлення адресанта (автора) як свідчення схильності до актуалізації певного різновиду комунікативних стратегій. Емотивний стиль мовної особистості визначається як характерний спосіб передачі суб’єктом мовлення власних емоцій та – у художньому тексті – емоцій персонажів за допомогою мовних одиниць різних рівнів. Формування стилів мовної особистості чоловіків та жінок відбувається під визначальним впливом гендерних стереотипів.
До основних стереотипних рис когнітивного стилю представників двох статей належить протиставлення чоловічої глобальності, направленості чоловічих інтересів у макросвіт та жіночої обмеженості, спрямованості інтересів жінок на найближче оточення – у мікросвіт (Н.В.Бардіна, О.Вейнінгер, О. Єсперсен, І.П. Тарасова). [3;203]. Найбільш стереотипною рисою гендерної специфіки комунікативного стилю виступає уявлення про переважання загальних, авторитарних тенденцій у мовленні чоловіків та дружній, підтримуючий характер жіночого мовлення (Д.Камерон, Р.Лакофф). Стереотипізція рис емотивного стилю мовної особистості чоловіків та жінок базується на переконанні носіїв буденної свідомості в надзвичайній емоційності жінок (О.Єсперсен, Р. Лакофф, Т.Г. Медведєва). Прийнято вважати, що жінки вільніше висловлюють так звані «почуття слабкості»: любов, ніжність, страх, сум, тоді як чоловіки розкутіше виявляють «почуття сили»: гнів, ворожість, впевненість (І.В. Батов, І.І.Морозова, Н.Дж.Смелзер). Зазначені риси усного мовлення чоловіків та жінок, прослідковуємо й у стереотипних уявленнях про гендерні особливості художнього мовлення.
Гендерна диференціація більшою мірою репрезентована на фонологічному і дискурсивному рівнях і меншою мірою на лексико-синтаксичному. Наприклад жінки частіше вдаються до зменшувальних суфіксів, використовують у мові зменшувально-пестливі номінації (“I hate her!” she cried desperately. Red-headed thing! Calling me ‘darling’ and ‘honey’ and sending me handkerchiefs for Christmas – and then…kissing my husband”.  [6;88 – 89], вживають безліч вставних слів, модальних конструкцій, що виражають різний ступінь невпевненості, імовірності, невизначеності ( “Well, you’ll just have to take along what you’ve got. Maybe there’ll be some way of getting the rest to you”. “Elmers come in every week, don’t they?” Daisy demanded. “Yes, but maybe they won’t always be bringing you in”. [8;97]. У мовленні жінок більше форм ввічливості, наприклад, тверджень у формі питань, ілокуції невпевненості при відсутності самої невпевненості (Mr. Crichcant see you. He can’t see you at this hour.  Do you think he is your property, that you can come whenever you like?” [7;228]. У мовленнєвій поведінці жінок відсутня домінантність, вони вміють слухати та зосередитись на проблемах співрозмовника. Загалом мовленнєва поведінка жінок характеризується як більш гуманна, неагресивна. Мовлення чоловіків більш грубе, вони вживають нецензурні слова як вставні (‘…Go to hellwhat sort of a bloody fool do you take me for…?’ [9;26]. У мовленні чоловіків більша перевага надається дієсловам активного стану (“I dont care”,  said George. “Ill give you 24 hours to decide”.  [5;162].
ЛІТЕРАТУРА:
1.     Бєссонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивний і гендерний аспекти: 10.02.04: Автореферат, дис. канд. філ. наук – К. – 2003. – 39 с.
2.     Козачишина О.Л. Літературна традиція у світлі гендерної теорії// Мова і культура. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго. – 2000. – Вип. 2. – Т. 3. – С. 200 – 205.
3.     Синельникова Л.Н., Богданович Т.Ю. Введение в лингвистическую гендерологию. – Симферополь: Полиграфцентр. – 2001. – 280 с. 
4.     Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации: Монографическое учебное пособие. – К.: Фитосоциоцентр, 2002. – 336 с.
5.     Aldos Huxley. Crome Yellow. – New York: Bantam Books. – 1982. – 152.
6.     Brush K. Stories. -Moscow: Progress Publishers, 1982. p.193
7.     D.H. Lawrence. Women in love: Cambridge Lawrence Edition. – New York: Penguin Classics. – 1995. – 592.